Page: 10 "АСОЦІАЦІЯ ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВІЗНИКІВ ЛЬВІВЩИНИ"

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А від 14 квітня 2009 р. N 366 Київ
Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування
Кабінет Міністрів України п о с т а н о в л я є:
1. Установити, що фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, сплачують страхові внески в порядку, визначеному Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ).
Сума страхового внеску визначається самостійно фізичною особою - суб’єктом підприємницької діяльності як для себе, так і зазначених членів його сім’ї.
При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менш як один мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу та не більш як один розмір страхового внеску, обчисленого в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
2. Пенсійному фонду України надавати роз’яснення щодо застосування цієї постанови.
3. Ця постанова набирає чинності з 1 травня 2009 року.
Прем’єр-міністр України Ю.ТИМОШЕНКО
Інд. 26

Документ 366-2009-п, редакцiя вiд 14.04.2009, чинний

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Департамент безвиїзного банківського нагляду
Л И С Т
17.04.2009 N 47-212/7314
Банкам України
Про призначення тимчасової адміністрації в ВАТ СКБ "Дністер" (м. Львів)
Департамент безвиїзного банківського нагляду Національного банку України (далі - Департамент) доводить до відома, що згідно з постановою Правління Національного банку України від 16.04.2009 N 229 в Відкритому акціонерному товаристві "Селянський комерційний банк "Дністер" (далі - ВАТ СКБ "Дністер" з 17.04.2009 до 16.04.2010 призначена тимчасова адміністрація.
Тимчасовим адміністратором Банку призначена фізична особа - незалежний експерт Мазуркевич Марія Леонідівна.
З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану ВАТ СКБ "Дністер" уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 17.04.2009 до 16.09.2009.
Враховуючи зазначене, банки-кореспонденти, які мають кореспондентські відносини з ВАТ СКБ "Дністер", повинні здійснювати операції за кореспондентськими рахунками лише за підписом тимчасового адміністратора Мазуркевич Марію Леонідівну або уповноважених нею осіб.
Директор Департаменту безвиїзного банківського нагляду В.І.Мазепа

Проект

Вноситься народними
депутатами України

В. Каплієнко

Г. Задирко



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України
щодо вдосконалення відносин у сфері притягнення до відповідальності за порушення правил дорожнього руху


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 25-26, ст. 131):
1) частину 1 статті 55 доповнити такими словами:
«а у випадках, встановлених цим Кодексом, - довічно»;
2) статтю 366 викласти в наступній редакції:
«1. Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Те саме діяння, вчинене повторно, - карається штрафом до двохсотп’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з довічним позбавленням права обіймати посади в органах державної влади.
3. Діяння, передбачене частиною першою, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
4. Діяння, передбачене частиною третьою цієї статті, вчинене повторно, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з довічним позбавленням права обіймати посади в органах державної влади.»;
3) частини другу та третю статті 368 викласти в наступній редакції:
«2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з довічним позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та з конфіскацією майна.
3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з довічним позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та з конфіскацією майна.»

2. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122):
1) статтю 27 доповнити частиною другою такого змісту:
«Штраф за порушення правил безпеки дорожнього руху сплачується:
- громадянами України – за місцем реєстрації транспортного засобу;
- іноземцями та особами без громадянства – за місцем скоєння порушення.»

2) частину шосту статті 258 доповнити такими словами:
«рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.»;
3) статтю 283 доповнити новою частиною третьою такого змісту:
«Якщо адміністративне стягнення застосовується у вигляді штрафу, то в постанові по справі зазначаються розмір штрафу, сума витрат на облік правопорушення, реквізити рахунків, куди сплачується штраф та витрати на облік правопорушення. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України;»
У зв’язку з цим частини третю - сьому вважати частинами четвертою – восьмою відповідно;
4) статтю 307 доповнити частиною четвертою такого змісту:
«Штраф, стягнений на місці вчинення адміністративного правопорушення, вноситься посадовою особою, що здійснила стягнення, в установу банку України не пізніше наступного дня.»

3. У Законі України «Про виконавче провадження» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 24, ст.207):

1) доповнити статтею 30-1 такого змісту:
«Стаття 30-1. Особливості виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з боржника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у виконавчому документі;
- сума витрат на облік правопорушення, визначена у виконавчому документі;
- виконавчий збір в порядку та розмірах, встановлених статтею 46 цього Закону.»

4. У Законі України «Про міліцію» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 4, ст. 20):

1) пункт дванадцятий частини першої статті 10 доповнити такими словами: «здійснювати автоматизований облік адміністративних штрафів; здійснювати контроль за сплатою до бюджету адміністративних штрафів;».

5. У Законі України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 31, ст.338):

1) частину першу статті 52-1 доповнити абзацем такого змісту:
«створення та ведення реєстру правопорушень, здійснення автоматизованого обліку адміністративних штрафів за порушення правил безпеки дорожнього руху, здійснення контролю за внесенням до бюджету сплати адміністративних штрафів за порушення правил безпеки дорожнього руху.»

6. У Декреті Кабінету Міністрів України «Про державне мито» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 13, ст.113)

1) частину першу статті 4 доповнити пунктом сорок восьмим такого змісту:
«48) особи – за скарги на постанови у справах про адміністративні правопорушення.»

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування

2.Кабінету Міністрів України:
У тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом здійснити в установленому порядку заходи щодо матеріально-технічного забезпечення виконання цього Закону в частині створення автоматизованої системи реєстрації, обліку адміністративних правопорушень на транспорті та контролю за виконанням постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

3. МВС України, Міністерству юстиції України, Міністерству фінансів України, Державному казначейству України:
У тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, для чого зокрема розробити систему моніторингу адміністративних правопорушень на транспорті та контролю за виконанням постанов про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.


Голова Верховної Ради
України

Проект
Вноситься народними депутатами України




З А К О Н У К Р А Ї Н И
про захист майнових прав громадян у
період виходу економіки України зі стану фінансової кризи

Закон спрямовано на забезпечення конституційних прав громадян на власне житло та надання їм у цьому соціального захисту.

Стаття 1. На період виходу економіки України зі стану фінансової кризи вводиться мораторій на набуття заставодержателем чи іпотеко держателем права звернення стягнення на предмет застави чи іпотеки в разі, якщо предметом застави чи іпотеки є житлова нерухомість в якій постійно проживають громадяни.

Стаття 2. Закінчення виходу економіки України зі стану фінансової кризи визначається рішенням Верховної Ради України за поданням Кабінету Міністрів України.

Стаття 3. Цей Закон набуває чинності з дня опублікування.


Голова Верховної Ради
України В.Литвин

Проект
вноситься народним
депутатом України:
Ñ.Â.Âàñèëåíêîì



Закон УкраЇни
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов‘язкової реєстрації підрозділами ДАІ надання права керування транспортними засобами


Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У частині першій статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122) слова «реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом» замінити словами «реєстраційного документу на транспортний засіб (технічного талону)».

2. У статті 16 Закону України «Про дорожній рух» (Відомості Верховної Ради, 1993, N 31, ст.338; 2003, N 29, ст.233; 2005, N 1, ст.1; 2006, N 22, ст.184 та змінами, внесеними Законом України N 586-VI від 24.09.2008):
1) доповнити статтю після частини першої новою частиною такого змісту: «Водій відповідної категорії має право користування (керування) транспортним засобом без письмового оформлення у встановленому порядку доручення власника транспортного засобу, якщо власник добровільно передав водієві реєстраційний документ на транспортний засіб та ключі від транспортного засобу.»;
2) в абзаці другому частини другої слова «посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом» замінити словами «посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талон, що додається до посвідчення, реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил – технічний талон)».

ІІ. Прикінцеві положення.

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у місячний строк із дня опублікування цього Закону розробити та затвердити нормативно-правові акти, передбачені цим Законом, привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом, забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом.

Проект
вноситься народними депутатами України
Ковалем В.С., Тарасюком Б.І.,
Чорноволенком О.В.



З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про податок на пальне з власників транспортних засобів
та інших самохідних машин і механізмів



Цим Законом встановлюється податок на пальне з власників деяких
наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і
механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції,
ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування
та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.

Стаття 1. Платники податку

Платниками податку на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та
організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи
(далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні
громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи).

Стаття 2. Об’єкти оподаткування

Об’єктами оподаткування є пальне, яке купується власниками транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, що працюють на бензиновому, дизельному або зрідженому газовому пальному (трактори, тягачі, автомобілі легкові та вантажні, мотоцикли, мопеди та велосипеди з установленим двигуном, автомобілі спеціального призначення, яхти та судна парусні з допоміжним двигуном, човни моторизовані).

Стаття 3. Пільги щодо податку на пальне

Пільги щодо розміру податку на пальне для населення, яке відноситься до пільгових категорій згідно Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
(3551-12), "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (3721-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), встановлюються за відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень на підставі відповідних нормативних актів Кабінету Міністрів України шляхом надання пільговикам спеціальних талонів на пальне.

Стаття 4. Державна підтримка сільськогосподарських
товаровиробників

Держава забезпечує підтримку сільськогосподарських товаровиробників відповідно до законів України "Про особисте селянське господарство", "Про фермерське господарство", "Про колективне сільськогосподарське господарство".
Під час проведення сезонних польових робіт Кабінетом Міністрів України для сільгосптоваровиробників встановлюються відповідні понижуючі коефіцієнти на розмір податку.

Стаття 5. Розмір податку на пальне, порядок його обчислення і сплати

Розмір податку на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього розміру податку на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється Кабінетом Міністрів України на підставі даних Держкомстату України шляхом поділу загальної річної суми надходжень до бюджету від податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за попередній рік на загальну кількість літрів пального, реалізованого споживачам за попередній рік, з урахуванням коефіцієнту, який враховує інфляційні процеси.
Податок на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується з кожного літру пального, придбаного власниками транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (споживачами) на автозаправних станціях та нафтопродуктових базах.
Податок на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів пального реалізаторами пального перераховується до банківських установ і акумулюється на відповідних державних рахунках.
Реалізатори пального здійснюють облік пального проданого пільговим категоріям населення на підставі отриманих талонів на пальне для пільговиків і номерів посвідчень пільговиків та надають зазначену інформацію відповідним податковим установам.

Стаття 6. Строки сплати податку на пальне

Податок на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується безпосередньо під час придбання пального споживачами на автозаправних станціях або закупівлі пального для проведення сезонних польових робіт, спортивних та інших заходів на нафтопродуктових базах.

Прикінцеві положення

1. Кабінету Міністрів України до набрання чинності цього Закону провести відповідні розрахунки щодо встановлення податку на пальне з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, пільгових коефіцієнтів для власників транспорту, які відносяться до пільгових категорій населення, а також для підприємств і організацій, які використовують транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми спеціального призначення (пожежних, швидкої допомоги, спортивного призначення та інших).
2. Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" в редакції Закону № 427-V від 06.12.2006 із змінами, внесеними згідно із законами № 797-VІ від 25.12.2008 та № __-VI від 17.02.2009 втрачає чинність з моменту набрання чинності цим Законом.
3. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року.



Голова Верховної Ради
України

Проект
вноситься народними
депутатами України
О.Б.Фельдманом
(посв. № 218)
В.Г. Камчатним
(посв. № 274)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до статті 133-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо захисту національного автоперевізника від несумлінної конкуренції з боку іноземних кампаній (каботажні перевезення)


Верховна Рада України постановляє:

І. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до № 51, ст. 1122 із наступними змінами і доповненнями) частину другу статті 133-2 викласти у наступній редакції:

“тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб, громадян - суб’єктів підприємницької діяльності, водіїв транспортних засобів від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.”.

ІІ. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набуває чинності з дня його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.


Голова Верховної Ради України В.М. Литвин

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв’язку України
________________ № ______








ЗМІНИ
до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»

1. У главі 1:

1.1. Пункт 1.6 доповнити новим абзацом такого змісту:
«У разі виникнення змін даних, в документах зазначених в абзаці другому цього пункту, ліцензіат зобов’язаний протягом десяти робочих днів подати до відповідного територіального управління повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.».
2. У главі 2:

2.1. У пункті 2.1.:
у підпункті 2.1.3 після слова «ведення» доповнити словами «та зберігання»;
підпункти 2.1.13, 2.1.15 та 2.1.20 пункту 2.1 викласти в такій редакції:
«2.1.13. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
2.1.15. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.
2.1.20. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).»;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«2.1.23. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
2.1.24. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
2.1.25. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
2.1.26. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
2.1.27. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

2.2. У пункті 2.2.:
абзац другий викласти в такій редакції:
«свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та тимчасовий реєстраційний талон або довіреність, засвідчена нотаріально, на право користування чи розпорядження таким транспортним засобом (у разі використання транспортного засобу, переданого його власником у встановленому порядку ліцензіату);».

2.3. У пункті 2.3.:
підпункт 2.3.1 викласти в такій редакції:
«2.3.1. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.».

3. У главі 3:

3.1. У пункті 3.1.:
підпункти 3.1.10, 3.1.13 та 3.1.16 викласти в такій редакції:
«3.1.10. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Мін’юсті від 21.08.2008 за № 776/15467.
3.1.13. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485, та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17.02.2003 за № 122/7443.
3.1.16. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).»;
у підпункті 3.1.17 слово «міждержавних» замінити словом «міжнародних»;
підпункт 3.1.19 виключити, у зв’язку з чим підпункт 3.1.20 вважати підпунктом 3.1.19;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«3.1.20. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
3.1.21. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
3.1.22. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
3.1.23. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
3.1.24. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

3.2. У пункті 3.3.:
в абзаці другому після слова «міжнародне» доповнити словами «або національне»;
підпункт 3.3.1 викласти в такій редакції:
«3.3.1. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.».
у підпункті 3.3.2.:
слова «мають міжнародне посвідчення водія і» виключити;
після слів «Міністерства внутрішніх справ України» доповнити словами «(для ліцензіатів, які не використовують працю найманих водіїв)».

4. У главі 4:

4.1. У пункті 4.1.:
у підпункті 4.1.5. після слова «ведення» доповнити словами «та зберігання»;
підпункти 4.1.11. та 4.1.12. доповнити словами в дужках «(крім автомобільних самозайнятих перевізників).»;
підпункти 4.1.10, 4.1.14 та 4.1.17 викласти в такій редакції:
«4.1.10. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
4.1.14 Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
4.1.17. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (крім автомобільних самозайнятих перевізників).»;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«4.1.20. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
4.1.21. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
4.1.22. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів, крім автомобільних самозайнятих перевізників).
4.1.23. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
4.1.24. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

4.2. У пункті 4.2.:
абзац другий викласти в такій редакції:
«свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та тимчасовий реєстраційний талон або довіреність, засвідчена нотаріально, на право користування чи розпорядження таким транспортним засобом (у разі використання транспортного засобу, переданого його власником у встановленому порядку ліцензіату);».

4.3. У пункті 4.3.:
абзац третій доповнити словами в дужках «(для автомобільного самозайнятого перевізника довідка про щорічне проходження медичного огляду)»;
абзац п’ятий доповнити словами в дужках «(крім автомобільних самозайнятих перевізників)».

4.4. Пункт 4.4. викласти в такій редакції:
«4.4. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.».

5. У главі 5:

5.1. У пункті 5.1.:
підпункт 5.1.11. доповнити словами в дужках «(крім автомобільних самозайнятих перевізників).»;
у підпункті 5.1.12. слово «міждержавних» замінити словом «міжнародних»;
підпункти 5.1.10., 5.1.16. та 5.1.17. викласти в такій редакції:
«5.1.10. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
5.1.16. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 № 122/7443.
5.1.17. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (крім автомобільних самозайнятих перевізників).»;
підпункт 5.1.14. виключити. У зв’язку з цим підпункти 5.1.15. – 5.1.21. вважати відповідно підпунктами 5.1.14. – 5.1.20.;
доповнити новими підпунктами в такій редакції:
«5.1.21. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
5.1.22. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846 (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
5.1.23. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів, крім автомобільних самозайнятих перевізників).
5.1.24. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод (крім автомобільних самозайнятих перевізників).
5.1.25. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

5.2. У пункті 5.4:
абзац другий після слова «міжнародне» доповнити словами «або національне»;
абзац третій доповнити словами в дужках «(для автомобільного самозайнятого перевізника довідка про щорічне проходження медичного огляду);»;
абзац п’ятий доповнити словами в дужках «(крім автомобільних самозайнятих перевізників);»;
підпункт 5.4.1. викласти в такій редакції:
«5.4.1. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Мін’юсті від 21.08.2008 за № 776/15467.»;
у підпункті 5.4.2.:
слова «мають міжнародне посвідчення водія і» виключити;
доповнити словами в дужках «(для автомобільних самозайнятих перевізників)».

6. У главі 6.:

6.1. У пункті 6.1.:
підпункт 6.1.2. після слова «ведення» поповнити словами «та зберігання»;
підпункти 6.1.6., 6.1.10. та 6.1.13. викласти в такій редакції:
«6.1.6. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.
6.1.10. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
6.1.13. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).»;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«6.1.16. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
6.1.17. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
6.1.18. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
6.1.19. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
6.1.20. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

6.2. У пункті 6.2.:
абзац другий викласти в такій редакції:
«свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та тимчасовий реєстраційний талон або довіреність, засвідчена нотаріально, на право користування чи розпорядження таким транспортним засобом (у разі використання транспортного засобу, переданого його власником у встановленому порядку ліцензіату);».

6.3. Пункт 6.4. викласти в такій редакції:
«6.4. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.».

7. У главі 7:

7.1. У пункті 7.1.:
підпункти 7.1.8., 7.1.11., 7.1.14. та 7.1.16. викласти в такій редакції:
«7.1.8. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.
7.1.11. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
7.1.14. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).
7.1.16. Виконувати вимоги міжнародних конвенцій та угод, які регламентують виконання міжнародних автомобільних перевезень, до яких приєдналась Україна.»;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«7.1.18. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
7.1.19. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
7.1.20. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
7.1.21. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
7.1.22. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

7.2. У пункті 7.3.:
абзац другий після слова «міжнародне» доповнити словами «або національне»;
підпункт 7.3.1. викласти в такій редакції:
«7.3.1. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.»;
у підпункті 7.3.2.:
слова «мають міжнародне посвідчення водія і» виключити;
доповнити словами в дужках «(для ліцензіатів, які не використовують працю найманих водіїв)».




8. У главі 8.:

8.1. У пункті 8.1.:
підпункт 8.1.3. після слова «ведення» доповнити словами «та зберігання»;
підпункти 8.1.6., 8.1.9. та 8.1.12. викласти в такій редакції:
«8.1.6. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.
8.1.9. Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
8.1.12. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).»;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«8.1.17. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
8.1.18. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
8.1.19. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
8.1.20. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
8.1.21. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

8.2. У пункті 8.2.:
абзац другий викласти в такій редакції:
«свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та тимчасовий реєстраційний талон або довіреність, засвідчена нотаріально, на право користування чи розпорядження таким транспортним засобом (у разі використання транспортного засобу, переданого його власником у встановленому порядку ліцензіату);».


8.3. У пункті 8.3.:

підпункт 8.3.2. викласти в такій редакції:
«8.3.2. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.».


9. У главі 9.:

9.1. У пункті 9.1.:
у підпункті 9.1.4. слово «міждержавних» замінити словом «міжнародних»;
підпункт 9.1.8. після слова «вантажів» доповнити словами «у міжнародному сполученні»;
підпункти 9.1.10, 9.1.12 та 9.1.15 викласти в такій редакції:
«9.1.10. Забезпечувати проведення інструктажів водіїв з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень) відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.08.2008 за № 776/15467.
9.1.12 Забезпечувати проведення перевірки технічного стану, технічного обслуговування та ремонт транспортних засобів відповідно до статей 22, 23, 25 – 27 Закону України «Про автомобільний транспорт», інструкцій заводів-виробників дорожніх транспортних засобів і відповідно до Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 974, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2008 за № 794/15485 та вимог Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.02.2003 за № 122/7443.
9.1.15. Розробляти та здійснювати заходи для забезпечення безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), проводити у трудових колективах профілактичну роботу по дотриманню вимог законодавства про дорожній рух (для ліцензіатів, які використовують працю найманих водіїв).»;
підпункти 9.1.3., 9.1.6., 9.1.7. та 9.1.17. виключити, у зв’язку з чим підпункти 9.1.4. – 9.1.19. вважати відповідно підпунктами 9.1.3. – 9.1.15.;
доповнити новими підпунктами такого змісту:
«9.1.16. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затверджених наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 231/10511.
9.1.17. Забезпечувати проведення інструктажів з персоналом автомобільного транспорту з пожежної безпеки відповідно до вимог Типового положення про інструктажі, спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях України, затвердженого Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи від 29.09.2003 № 368, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за № 1148/846.
9.1.18. Проводити інструктажі з персоналом автомобільного транспорту з питань безпеки автомобільних перевезень, охорони праці та пожежної безпеки за допомогою спеціалістів (штатних працівників або відповідно до договору з суб’єктами господарювання), які мають відповідну кваліфікацію (для ліцензіатів, які мають до 10 транспортних засобів).
9.1.19. Організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод.
9.1.20. Забезпечити встановлення відповідальності (закріплення) не менше одного водія за кожним транспортним засобом.».

9.2. У пункті 9.2.:
підпункт 9.2.2. виключити, у зв’язку з чим підпункти 9.2.3. та 9.2.4. вважати відповідно підпунктами 9.2.2. та 9.2.3.

9.3. У пункті 9.3.:
абзац другий після слова «міжнародне» доповнити словами «або національне»;
абзац третій викласти в такій редакції: «довідку про щорічне проходження медичного огляду»;
підпункт 9.3.1. викласти в такій редакції:
«9.3.1. Водії, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автобусами після проходження стажування з практичного керування на відповідному транспортному засобі не менше 30 годин, а ті водії які переводяться на нові для них марки або моделі автобусів повинні пройти стажування не менше 8 годин, відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 05.08.2008 № 975, зареєстрованого в Мін’юсті від 21.08.2008 за № 776/15467.»;
у підпункті 9.3.2.:
слова «мають міжнародне посвідчення водія і» виключити;
доповнити словами в дужках «(для ліцензіатів, як не використовують працю найманих водіїв)».

10. Додаток 2 викласти в редакції, що додається.

Додаток 2 до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт”

Відомості про матеріально-технічне забезпечення суб’єкта господарювання,
його кваліфікаційні та інші можливості для забезпечення здійснення господарської діяльності з перевезення пасажирів та вантажів відповідно до видів робіт, визначених Законом України „Про автомобільний транспорт”

________________________________________________________________________________________
(найменування заявника)

Відомості про зберігання транспортних засобів:_______________________________
(адреса, стислий опис)

Відомості про перевірку технічного стану транспортного засобу (крім автомобільних самозайнятих перевізників): ________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________
(місце проведення, стислий опис споруд та обладнання, кількість та кваліфікація відповідних спеціалістів)

Відомості про проведення технічного обслуговування транспортних засобів:_________
__________________________________________________________________________________________________________(місце проведення, стислий опис споруд та обладнання, кількість та кваліфікація відповідних спеціалістів)

Відомості про проведення ремонту транспортних засобів: _______________________________
__________________________________________________________________________________________________________
(місце проведення, стислий опис споруд та обладнання, кількість та кваліфікація відповідних спеціалістів)
Відомості про забезпечення проведення медичних оглядів (крім автомобільних самозайнятих перевізників):_______________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________
(адреса обладнаного медичного кабінету, кваліфікація медперсоналу, відтиск печатки медичного працівника)
Відомості про відповідний кваліфікаційний рівень особи, яка відповідає за експлуатацію та технічний стан автомобільних транспортних засобів (для суб’єктів господарювання, які мають 10 і більше транспортних засобів): __________________________ __________________________________________________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, реквізити наказу або трудового договору, кваліфікація)
Відомості про відповідний кваліфікаційний рівень особи, яка відповідає за організацію автомобільних перевезень (для суб’єктів господарювання, які мають 10 і більше транспортних засобів): ________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, реквізити наказу або трудового договору, кваліфікація)
Відомості про відповідний кваліфікаційний рівень особи, яка відповідає за безпеку автомобільних перевезень (для суб’єктів господарювання, які мають 10 і більше транспортних засобів): ________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, реквізити наказу або трудового договору, кваліфікація)
Відомості про відповідний кваліфікаційний рівень особи, яка відповідає за охорону праці та пожежну безпеку (для суб’єктів господарювання, які мають 10 і більше транспортних засобів): _____________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________________________________ (прізвище, ім’я, по батькові, реквізити наказу або трудового договору, кваліфікація)

Продовження додатка 2


10. Відомості про забезпечення проведення з працівниками (водіями) інструктажів з безпеки автомобільних перевезень (для суб’єктів господарювання, які мають до 10 транспортних засобів та крім автомобільних самозайнятих перевізників): ___________________________________________________________________________
(місце проведення, приналежність, кваліфікація відповідальної особи)

Відомості про забезпечення проведення з працівниками (водіями) інструктажів з охорони праці та пожежної безпеки (для суб’єктів господарювання, які мають до 10 транспортних засобів та крім автомобільних самозайнятих перевізників): __________________________________________________________________________________________________________
(місце проведення, приналежність, кваліфікація відповідальної особи)

Відомості за підписом заявника — суб’єкта господарювання про досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах не менше ніж три роки (для суб’єктів господарювання, які мають намір здійснювати перевезення у міжнародному сполученні): ________________________________________________________________
(вид перевезень, які здійснював суб’єкт господарювання, період здійснення перевезень, серія, номер та термін дії ліцензії)

Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Дата реєстрації транспортного засобу Реквізити реєстраційного чи іншого засвідченого в установленому порядку документу, що підтверджує право користування чи розпорядження транспортним засобом Строк дії тимчасового талона Пасажиромісткість
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11



Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Рік народження водія Стаж роботи Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7 8





Продовження додатка 2

Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі:



№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Дата реєстрації транспортного засобу Реквізити реєстраційного чи іншого засвідченого в установленому порядку документу, що підтверджує право користування чи розпорядження транспортним засобом Строк дії тимчасового талона
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6

Список власних або орендованих транспортних засобів та відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Дата реєстрації транспортного засобу Реквізити реєстраційного чи іншого засвідченого в установленому порядку документу, що підтверджує право користування чи розпорядження транспортним засобом Строк дії тимчасового талона
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6
Продовження додатка 2
Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Дата реєстрації транспортного засобу Реквізити реєстраційного чи іншого засвідченого в установленому порядку документу, що підтверджує право користування чи розпорядження транспортним засобом Строк дії тимчасового талона Повна маса
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Наявність свідоцтва про перевезення небезпечних вантажів, строк дії Рік народження водія Стаж роботи Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік
випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Строк дії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасажиромісткість, кількість місць для сидіння
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами:

№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Рік народження водія Безперервний стаж роботи водієм автобуса Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7 8
Продовження додатка 2

Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік
випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Строк дії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасажиромісткість
1 2 3 4 5 6 7 8 9

Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Рік народження водія Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7

Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік
випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Строк дії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Пасажиромісткість
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення:


№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Рік народження водія Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7

Продовження додатка 2
Список власних або орендованих транспортних засобів для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами:


№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка Модель Тип транспортного засобу Рік
випуску Серія та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Строк дії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Повна маса
1 2 3 4 5 6 7 8 9


Відомості про водіїв для здійснення робіт з надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами:

№ з/п Прізвище, ім’я, по батькові водія Дата видачі посвідчення водія Дозволена категорія для водія Рік народження водія Строк дії медичної довідки Строк дії трудового договору або реквізити наказу про прийом на роботу
1 2 3 4 5 6 7

Відомість про спеціальне обладнання таксі (для суб’єктів господарювання, які мають намір здійснювати перевезення пасажирів на таксі):

№ з/п Реєстраційний номер транспортного засобу Марка таксометра Тип таксометра Серійний номер таксометра Наявність розпізнавального ліхтаря оранжевого кольору, встановленого на даху автомобіля Наявність сигнального
ліхтаря із зеленим та
червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового
скла Наявність нанесених композицій з квадратів, розташованих у
шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого боку Наявність нанесених композицій з квадратів, розташованих у
шаховому порядку на дверцятах автомобіля з правого боку
1 2 3 4 5 6 7 8 9



Підпис керівника юридичної особи, ______________ ___________________
або фізичної особи, підпис прізвище та ініціали
або уповноваженої особи М.П.

6 квітня 2009 року, 16:18


Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва

Та

Міністерство транспорту

та зв’язку України






НАКАЗ



______________ м. Київ № _____/_______







Про внесення Змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»







Відповідно до статей 5 та 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»



НАКАЗУЄМО:



1. Затвердити Зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту та зв’язку України від 01.02.2008 № 9/119, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.02.2008 за № 140/14831, що додаються.

2. Головній державній інспекції на автомобільному транспорті (Майборода Ю.М.) забезпечити:



2.1. Подання цього наказу в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.



2.2. Опублікування цього наказу в засобах масової інформації.



3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Третьякова С.І. та заступника Міністра транспорту та зв’язку України - голову Державної адміністрації автомобільного транспорту Сергієнка Л.Г.



Голова Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва



О. Кужель


Міністр транспорту та зв’язку України





Й. Вінський




від Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва:



Заступник Голови



С. Третьяков







Начальник Юридичного управління



Л. Гавва



Директор Департаменту ліцензування



О. Іванченко

















від Міністерства транспорту та зв’язку України:





Заступник Міністра – голова Державної адміністрації автомобільного транспорту



Л. Сергієнко





Директор Юридичного департаменту

Л. Тарасова

Директор Департаменту розвитку та координації систем транспорту та зв’язку

Г. Легенький



Директор Департаменту безпеки у галузі

Ю. Гержод





Начальник Головної державної інспекції на автомобільному транспорті


Ю. Майборода

Схвалено
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від __________200_ р. № ____










Концепція
Державної цільової програми розвитку автомобільного транспорту
на 2009 – 2014 роки

1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма

Автомобільний транспорт – одна з найвагоміших складових транспортної системи України. Його частка у перевезенні вантажів транспортом загального користування становить 70 %, пасажирів – 50 %. Автомобільний транспорт є основним споживачем моторних палив нафтового походження.

На сьогоднішній день автомобільний транспорт у цілому задовольняє потреби економіки та населення у перевезеннях, однак за останні роки виникла низка нових проблем, що потребують системного аналізу та вжиття відповідних заходів щодо забезпечення сталого розвитку галузі.

У результаті ринкових трансформацій, які активно відбувалися у середині 90-х років, на ринку автотранспортних послуг з’явилася значна кількість суб’єктів господарювання усіх форм власності. Якщо раніше у галузі функціонували майже тисяча автотранс­портних підприємств, то сьогодні господарську діяльність здійснюють понад сто тисяч автомобільних перевізників.

Оновлення рухомого складу автомобільного транспорту відбувається повільними темпами - із загальної кількості транспортних засобів майже 70 % рухомого складу є технічно та/або морально застарілими.

Структура парку автобусів та вантажних автомобілів є неоптимальною, більшість транспортних засобів за своєю конструкцією, пасажировмісністю, вантажністю, типами кузова, класом комфортності, видами спожитого палива, питомими витратами палива та екологічністю не відповідає сучасним вимогам.

Нагальною проблемою залишається підвищення якості пасажирських перевезень, оскільки не зменшується кількість порушень автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо умов та правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, незадовільним є транспортне обслуговування у сільській місцевості, недостатньо організовано перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Відсутність необхідних обсягів компенсацій втрат доходів автомобільним перевізникам у зв’язку із перевезенням пільгових категорій пасажирів та за регульованими тарифами спричиняє суттєве фінансове навантаження на суб’єктів господарювання автомобільного транспорту.

Готівковий розрахунок за перевезення пасажирів залишається безконтрольним, на автобусних маршрутах у міському та приміському сполученні пасажирам, як правило, не видають квитки на проїзд, що унеможливлює визначення обсягів доходів автомобільних перевізників з метою їх оподаткування.

Низький рівень технологій перевезень вантажів призводить до збільшення витрат на ці перевезення. Відсутні централізовані форми обслуговування вантажоодержувачів автомобільними перевізниками.

Недостатньо ефективною є організація міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом. Потребують удосконалення технологія перетину державного кордону, технологічні схеми роботи автомобільного транспорту в морських портах, процедури розмитнення вантажу, отримання віз водіями.

Незадовільним залишається стан безпеки дорожнього руху. Рівень аварійності та кількість потерпілих на одиницю транспортної роботи в Україні значно перевищують показники більшості держав світу.

Автомобільний транспорт є одним із найбільш активних забруднювачів навколишнього середовища. Викиди шкідливих речовин автомобільним транспортом в атмосферне повітря становлять в Україні щороку понад 2 млн. тонн, тобто 95 % викидів від пересувних джерел або 30 % від загального обсягу шкідливих викидів у повітряний басейн.

2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання

На виникнення проблеми вплинули такі негативні чинники:

Втрата адміністративних важелів у період структурних реформ управління автомобільним транспортом, недосконала система державного управління;

недосконалість законодавчого регулювання діяльності автомобільного транспорту та контролю за його дотриманням;

обмежене або повністю відсутнє бюджетне фінансування соціально значущих послуг автомобільного транспорту;

недостатня організація централізованих форм транспортного обслуговування вантажоодержувачів;

неефективність системи допуску (ліцензування) суб’єктів господарювання до ринку транспортних послуг.

3. Мета Програми

Метою Програми є створення умов для підвищення ефективності, якості та безпеки перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного автомобільного транспорту на євроазіатському транспортному просторі, зниження рівня техногенного навантаження автомобільного транспорту на навколишнє середовище.

4. Порівняльний аналіз можливих варіантів розв’язання проблеми
та обґрунтування оптимального варіанта

Розглянуто такі варіанти розв’язання проблеми.

Перший варіант передбачає здійснення заходів щодо забезпечення діяльності автомобільного транспорту та вирішення проблем подальшого розвитку галузі без фінансової підтримки держави. Цей варіант забезпечить подальший розвиток галузі шляхом реалізації окремих, можливо не ключових, завдань, залишить без вирішення питання надання автомобільним транспортом загального користування соціально значущих послуг, в тому числі перевезень пасажирів за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства, перевезень осіб з обмеженими фізичними можливостями та населення в сільській місцевості. Цей варіант не дасть змоги забезпечити на належному рівні перевезення пасажирів у сільській місцевості, учнів, задовольнити мінімальні потреби щодо виготовлення автобусів для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями та експлуатації таких автобусів.

Другий варіант передбачає фінансову підтримку держави у вирішенні проблем розвитку галузі, розроблення та виконання Державної цільової програми розвитку автомобільного транспорту на 2009 – 2014 роки, яка визначатиме пріоритетні завдання та заходи щодо забезпечення сталого функціонування галузі на середньостроковий період. Цей варіант забезпечить подальший системний розвиток галузі, вирішення першочергових завдань на основі визначених стратегічних орієнтирів щодо підвищення якості, безпеки, енергоефективності, конкурентоспроможності автотранспортних послуг, забезпечить можливість бюджетної підтримки соціально значущих послуг автомобільного транспорту.
Даний варіант є оптимальним та найбільш прийнятним.

5. Шляхи та способи розв’язання проблеми

Основними стратегічними орієнтирами розвитку автомобільного транспорту на період до 2014 року мають бути такі напрями діяльності:

1) організаційне забезпечення функціонування автомобільного транспорту, підвищення якості транспортних послуг шляхом:

удосконалення організації нерентабельних, соціально значущих послуг автомобільного транспорту, у тому числі перевезень пасажирів у сільській місцевості;

запровадження державного механізму організації перевезень пасажирів з обмеженими фізичними можливостями;

удосконалення державного регулювання діяльності автостанцій, правових відносин між автомобільними перевізниками, власниками автостанцій та місцевими органами виконавчої влади;

запровадження єдиної системи державного регулювання діяльності з перевезень пасажирів на таксі, правил таких перевезень, вимог, квотування, запровадження державної перереєстрації автомобілів, які обладнують устаткуванням для роботи на таксі, обмеження допуску до надання послуг з перевезення на таксі автомобільних самозайнятих перевізників, які працюють за сумісництвом;

оптимізації структури всіх видів пасажирського транспорту загального користування у містах з населенням понад 300 тис. жителів;

запровадження економічних механізмів щодо підтримання конкурентоспроможності національних автомобільних перевізників;

удосконалення технології перевезень, застосування методів транспорт­ної логістики, різноманітних форм централізованого транспортного обслуговування, оновлення системи управління перевезеннями пасажирів та вантажів, розвиток системи обслуговування транспортних засобів та пунктів відпочинку водіїв;

розширення комбінованих перевезень, розроблення технологічних схем взаємодії у транспортних вузлах;

оптимізація мережі автобусних маршрутів загального користування;

удосконалення системи страхування на автомобільному транспорті в частині обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті під час здійснення нерегулярних та спеціальних перевезень пасажирів;

вжиття заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів автомобільного транспорту всіх рівнів та удосконалення системи допуску автомобільних перевізників до ринку транспортних послуг;

2) удосконалення цінового, податкового регулювання та інвестиційний розвиток шляхом:

розроблення та запровадження механізму виплат адресних дотацій окремим категоріям громадян на пільговий проїзд автомобільним транспортом на міських і приміських автобусних маршрутах та виплати грошової компенсації за пільговий проїзд на міжміських автобусних маршрутах замість наявної системи компенсації втрат доходів автомобільним перевізникам унаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів;

запровадження ринкових механізмів здійснення тарифної політики;

запровадження порядку формування та регулювання тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту за видами перевезень на основі стандартів бухгалтерського обліку;

оптимізації умов оподаткування суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку транспортних послуг;

зниження ставок або звільнення від сплати ввізного мита при ввезенні окремих типів транспортних засобів, які не виробляють в Україні;

удосконалення механізму нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів;

створення системи організації безготівкових розрахунків між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та перевізниками за перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах та експериментальне її запровадження;

створення в містах, де буде проходити фінальна частина чемпіонату Європи 2012 року з футболу, комунальних автопідприємств пасажирського автотранспорту та закупівля для них необхідної кількості міських автобусів великої місткості та автобусів підвищеної комфортності для міжміських і міжнародних перевезень з метою обслуговування учасників та гостей цього заходу;

створення сприятливих умов для стимулювання прискореного оновлення автомобільними перевізниками парку рухомого складу та оптимізації його структури відповідно до потреб сьогодення, використання новітніх транспортних технологій та інформаційних систем;

3) підвищення рівня безпеки перевезень пасажирів та вантажів шляхом:

утворення Координаційної ради з питань безпеки дорожнього руху при Кабінеті Міністрів України;

прийняття та виконання Державної цільової програми підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

зниження рівня аварійності на дорогах шляхом підвищення вимог до автомобільних перевізників, посилення контролю за дотриманням ними вимог законодавства щодо безпеки дорожнього руху;

удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів та управлінського персоналу;

підвищення вимог до безпечності конструкції та контролю технічного стану транспортних засобів відповідно до європейських норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху;

удосконалення системи контролю за використанням робочого часу та часу відпочинку водіїв;

удосконалення системи забезпечення безпеки перевезень небезпечних, великогабаритних та великовагових вантажів;

4) удосконалення технічного регулювання шляхом:

запровадження гармонізованих із міжнародним та європейським законодавством вимог та процедур підтвердження відповідності транспортних засобів, транспортних послуг і процесів технічного обслуговування та ремонту;

створення системи затвердження типу колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин до них відповідно до вимог європейського законодавства;

запровадження технічного регламенту послуг з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

розвитку добровільних систем сертифікації транспортних послуг, що підвищують імідж операторів ринку та надають переваги у конкурентній боротьбі;

удосконалення системи технічного регулювання у сфері безпеки, екологічного впливу та енергоспоживання автомобільного транспорту шляхом створення державного науково-дослідного випробувального центру перспек­тивних технологій безпечного, екологічно сприятливого та енергоефективного автотранспорту як інструменту здійснення такого регулювання;

5) підвищення рівня екологічної та енергетичної безпеки шляхом:

удосконалення нормативно-правової бази щодо охорони навколишнього середовища, енергоощадності, енергоефективності та використання альтернативних видів палива на автомобільному транспорті;

запровадження сучасних європейських технологій безпечного, екологічно сприятливого та енергоефективного автомобільного транспорту; забезпечення інструментів контролю відповідності встановленим вимогам та технічної бази для функціонування ефективної системи державного регулювання з урахуванням досвіду країн ЄС;

поетапне запровадження міжнародних екологічних норм «ЄВРО-3», «ЄВРО-4», «ЄВРО-5» для транспортних засобів і моторних палив;

запровадження дієвого та прозорого механізму стимулювання споживання альтернативних моторних палив, зокрема біопалив;

посилення державного контролю за якістю паливних і мастильних матеріалів, що використовують для роботи транспортних засобів;

6) європейська інтеграція шляхом:

адаптації до європейського законодавства в галузі автомобільного транспорту, зокрема щодо управління перевезеннями, регулювання ринку транспортних послуг, доступу до ринків перевезень, підвищення конкурентоспроможності, надання державної допомоги та фіскальної гармонізації, безпеки руху, транзитних перевезень, прикордонного контролю, технічних вимог до колісних транспортних засобів, транспортної статистики, екологічних та соціальних вимог відповідно до Угоди про асоційоване членство України в ЄС;

інтеграції автомобільного транспорту до Транс’європейських транспортних мереж відповідно до Європейської політики сусідства, підвищення ефективності використання транзитного потенціалу України шляхом модернізації та подальшої розбудови національної транспортної мережі;

упровадження вимог міжнародних конвенцій та угод щодо перевезення небезпечних вантажів (ДОПОГ) та швидкопсувних харчових продуктів (УПШ), режиму праці та відпочинку водіїв (ЄУТР) до внутрішніх перевезень.

6. Оцінка очікуваних результатів виконання Програми

Виконання Програми дасть згому забезпечити:

підвищення ефективності та якості транспортних послуг;

підвищення рівня безпеки дорожнього руху;

зменшення питомих витрат палива;

зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище;

європейську інтеграцію автомобільного транспорту та розвиток транзитного потенціалу України.

7. Обсяг фінансових ресурсів, необхідних для виконання Програми

Фінансування Програми передбачено здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, місцевих бюджетів, кредитних коштів, власних коштів автомобільних перевізників та інших джерел.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про ціни і ціноутворення
Закон введено в дію з 1 січня 1991 року
Постановою Верховної Ради Української РСР
від 3 грудня 1990 року N 508-XII

Стаття 14. Відповідальність за порушення державної дисципліни цін

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Голова Верховної Ради
Української РСР
Л. КРАВЧУК
м. Київ
3 грудня 1990 року
N 507-XII

(Закон, ВР УРСР, від 03.12.1990, № 507-XII "Про ціни і ціноутворення"

А вот и комментарии:

Стаття 14 Закону про ціни зазначає також, що особи, винні в порушенні порядку встановлення і застосування цін і тарифів, притягаються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Адміністративну відповідальність передбачено в статті 165-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП), згідно з якою порушення порядку формування, установлення і застосування цін і тарифів, а також знижок, націнок, доплат до них тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 – 170 грн.). За повторне протягом року правопорушення накладають штраф у розмірі від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 – 255 грн.). Відповідальність за невиконання законних вимог Держцінінспекції передбачено статтею 188-3 КпАП.
Декілька слів скажемо і про кримінальну відповідальність. Свого часу Кримінальний кодекс УРСР ряснів статтями, що передбачали відповідальність за «неправильне» ціноутворення. У чинному Кримінальному кодексі України (далі – КК) ми вже не знайдемо статті «Спекуляція». Проте це ще не означає, що кримінальну відповідальність за порушення державної дисципліни цін не передбачено.
Стаття 225 КК передбачає відповідальність за умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інше обдурювання покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинено у значних розмірах. Такі дії караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від ста до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Для притягнення до відповідальності за цією статтею необхідною умовою є заподіяння громадянину шкоди в сумі, що перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (51 грн.). Причому такої шкоди має бути завдано внаслідок однократного діяння (одного продажу), що стосовно ситуації, що розглядається в статті (торгівля продуктами харчування), малоймовірно.
На закінчення зазначимо, що питання, пов’язані з неринковим ціноутворенням, навряд чи підуть у небуття цього сезону, незважаючи на те, що в основному цінові розпорядження місцевих обладміністрацій мають обмежений строк дії (наприклад, у Харкові діють тільки до 1 вересня 2003 року). Очевидно, стикатися з цими питаннями доведеться й надалі (у тому числі при проведенні перевірок за попередні періоди). Сподіваємося, що висновки, зроблені в статті, допоможуть у майбутньому краще зорієнтуватися при виникненні схожих ситуацій, а також заперечити вже накладені штрафні санкції.

Дмитро Винокуров Заступник головного редактора газети
«Податки та бухгалтерський облік»

«Податки та бухгалтерський облік», 28 серпня 2003 р., № 69 (627), с. 15
Дата підготовки 28.08.2003
Газета «Податки та бухгалтерський облік»

"С тех пор,как Мы ввели налог на воздух,наши граждане стали меньше дышать!!!
(из любимого в детстве мультфильма "Приключения Чиполлино".Все на защиту домика Тыквы.

Тут статью опубликовали в теме "АСМАП или АВГАП
кто будет у власти?" ,ознакомьтесь и разьясните свою позицию по данному вопросу? Вы были первыми,а сегодня внутренним перевозчикам бросают перчатку.

Сергей.

ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
03.06.2009 N 328
Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів
Ураховуючи звернення банків, з метою забезпечення їх стабільної діяльності та створення сприятливих умов для виконання позичальниками зобов’язань за кредитами, своєчасного виконання банками зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, уникнення небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених банкам, а також беручи до уваги найкращу банківську практику та світовий досвід у цій сфері, керуючись статтею 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статтями 7, 15 та 55 Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ), статтями 66 та 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ), Правління Національного банку України П О С Т А Н О В Л Я Є:
1. У тих випадках, коли банки за узгодженням з позичальниками (крім банків) приймають рішення про реструктуризацію їх кредитної заборгованості та/або зміну валюти виконання їх зобов’язання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту (далі - реструктуризація/зміна валюти зобов’язання), рекомендувати банкам здійснювати ці операції з дотриманням таких принципів:
а) під час прийняття рішення про доцільність проведення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання виходити з необхідності забезпечення мінімізації збитків шляхом зіставлення можливих збитків банку від припинення дії кредитного договору та потенційної платоспроможності позичальника, досягнутої внаслідок реструктуризації/зміни валюти зобов’язання;
б) реструктуризації підлягає заборгованість в національній та іноземній валютах за кредитами, виданими до 01.10.2008 позичальникам, фінансовий стан яких на дату реструктуризації класифіковано банком не нижче класу "В" та стан обслуговування ними боргу визначено як "добрий" або "слабкий";
в) реструктуризації підлягає заборгованість, щодо якої банк має підтверджені достовірними документами (фінансова звітність, довідка з місця роботи, довідка з державної служби зайнятості тощо) об’єктивні та беззаперечні докази того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору;
г) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання за кредитною операцією не є підставою для підвищення категорії заборгованості порівняно з категорією, яка була визначена до початку реструктуризації/зміни валюти зобов’язання;
ґ) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання, беручи до уваги обмеженість ресурсів банку, здійснюється в такій черговості за видами кредитів:
перша черга:
іпотечні кредити, які надані фізичним особам, якщо предметом іпотеки є житлова нерухомість загальною площею до 110 м.кв., де зареєстровані та проживають позичальник та члени його сім’ї, за умови, що їм не належить на праві власності інше нерухоме майно, що підтверджено відповідною довідкою бюро технічної інвентаризації, та щомісячні платежі за таким кредитом перевищують 30% місячного доходу позичальника, підтвердженого достовірними документами, виданими третьою особою;
кредити, які надані товаровиробникам, видом економічної діяльності яких згідно з державним класифікатором "Класифікація видів економічної діяльності" ( va375202-05 ), що зазначається у фінансовій та/або податковій звітності позичальника, є виробництво;
друга черга - кредити, які надані фізичним особам на лікування, навчання, завершення будівництва тощо, заборгованість за якими не перевищує 200 тис. грн. та щомісячні сукупні платежі за якими перевищують 30% місячного доходу позичальника, підтвердженого достовірними документами, виданими третьою особою;
третя черга - інші кредити;
д) не застосовувати для кредитів, які були надані в національній валюті, гірші умови реструктуризації порівняно з умовами для кредитів, наданих в іноземній валюті;
е) реструктуризація/зміна валюти зобов’язання здійснюється на підставі внесених за згодою сторін відповідних змін до кредитних договорів;
є) під час визначення умов погашення кредитів виходити з фінансових можливостей позичальника щодо забезпечення своєчасного і повного виконання ним узятих на себе зобов’язань;
ж) розподіл ризиків та витрат під час реструктуризації/зміни валюти зобов’язання здійснюється за домовленістю між банком та позичальником, виходячи з фінансових можливостей позичальника;
з) реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання здійснювати без стягнення плати з позичальника;
и) продовжувати первинний строк дії кредитного договору в разі реструктуризації кредитної заборгованості не більше ніж на два роки;
і) установлювати, виходячи з необхідності забезпечення належного рівня ліквідності банку, періодичність платежів за основним боргом та/або процентами/комісіями за ним не рідше одного разу на місяць, а також не допускати відстрочення платежів за основним боргом на строк більше одного року;
ї) не стягувати нараховані та не сплачені позичальником на час прийняття рішення про реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання фінансові санкції (штрафи, пені, неустойки тощо) за кредитною заборгованістю;
й) забезпечувати рівні права щодо доступу до реструктуризації/зміни валюти зобов’язання всіх позичальників з визначеної банком для реструктуризації/зміни валюти зобов’язання категорії кредитів;
к) доводити письмово в доступній формі до відома кожного позичальника з визначеної банком для реструктуризації/зміни валюти зобов’язання категорії кредитів повну інформацію про можливі умови (варіанти) реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, переваги та недоліки для позичальника в результаті здійснення кожного із запропонованих варіантів реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, порядок звернення позичальників (адреса банку (його відділення), типова форма звернення та інше) тощо;
л) під час внесення змін до діючих кредитних договорів зі споживачами, пов’язаних з реструктуризацією/зміною валюти зобов’язання, забезпечувати дотримання вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 ( z0541-07 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808;
м) забезпечувати визнання у фінансовій звітності витрат, що виникли в результаті здійснення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, з відображенням їх у бухгалтерському обліку;
н) реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання здійснювати відповідно до розробленого та затвердженого рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківського положення про порядок проведення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, яке, зокрема, має містити економічні та правові підстави для прийняття відповідного рішення, процедуру здійснення реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, заходи щодо організації та контролю за такими процесами.
2. Зобов’язати банки, які до 31.08.2009 включно здійснили реструктуризацію/зміну валюти зобов’язання з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, до 07.09.2009 включно подати до Дирекції з банківського регулювання та нагляду/територіального управління:
інформацію про суми витрат, що виникли внаслідок цієї реструктуризації/зміни валюти зобов’язання та відображені в бухгалтерському обліку як інші операційні витрати за окремими аналітичними рахунками відповідного балансового рахунку;
індивідуальні графіки приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного значення, установленого Національним банком України.
3. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, заборгованість за якими була реструктуризована/змінена валюта зобов’язання до 31.08.2009 включно з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання:
поетапне (пропорційне) включення до розрахунку нормативу регулятивного капіталу суми витрат, що виникли внаслідок реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, з щомісячним збільшенням цієї суми не менше ніж на 6%;
поступове приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного значення, установленого Національним банком України, відповідно до індивідуальних графіків, погоджених Національним банком України, у частині його перевищення, пов’язаного зі зміною валюти зобов’язання за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту.
4. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, заборгованість за якими була реструктуризована/змінена валюта зобов’язання з дотриманням усіх принципів, визначених пунктом 1 цієї постанови, виходячи з умов відповідних програм реструктуризації/зміни валюти зобов’язання:
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників та стану обслуговування ними боргу без урахування факту реструктуризації відповідно до вимог Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279 ( z0474-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.08.2000 за N 474/4695, зі змінами (далі - Положення N 279);
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників - фізичних осіб без урахування достатності обсягу забезпечення для погашення в повному обсязі кредиту і процентів/комісій за ним за умови, що кредитним договором (змінами до нього щодо реструктуризації/зміни валюти зобов’язання) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць і позичальник забезпечує виконання зобов’язань своєчасно та в повному обсязі;
підвищувати на один рівень категорію реструктуризованої кредитної операції з позичальниками, яких віднесено до класів "Б", "В" та "Г", за якою стан обслуговування позичальником боргу протягом останніх шести місяців визначений як "добрий", за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць.
5. Дозволити банкам до 01.01.2011 за кредитними операціями, реструктуризація, у тому числі пролонгація, за якими була здійснена відповідно до пункту 3 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 N 413 ( v0413500-08 ) "Про окремі питання діяльності банків", абзаців шостого та сьомого пункту 1, пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 05.02.2009 N 49 ( v0049500-09 ) "Про окремі питання діяльності банків":
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників - товаровиробників та стану обслуговування ними боргу без урахування факту такої пролонгації відповідно до вимог Положення N 279 ( z0474-00 ) за умови, що їх фінансова діяльність є задовільною;
здійснювати оцінку фінансового стану позичальників - фізичних осіб та стану обслуговування ними боргу без урахування факту такої реструктуризації відповідно до вимог Положення N 279 ( z0474-00 ) за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць і позичальник забезпечує виконання зобов’язань своєчасно та в повному обсязі;
підвищувати на один рівень категорію реструктуризованої кредитної операції з позичальниками, яких віднесено до класів "Б", "В" та "Г", за якою стан обслуговування позичальником боргу протягом останніх шести місяців визначений як "добре", за умови, що кредитним договором (або змінами до нього щодо реструктуризації заборгованості) установлено строк погашення основного боргу та/або процентів/комісій не рідше одного разу на місяць.
6. Пункт 3 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2008 N 413 ( v0413500-08 ) "Про окремі питання діяльності банків" виключити.
У зв’язку з цим пункти 4 - 6 уважати відповідно пунктами 3 - 5.
7. Унести до постанови Правління Національного банку України від 05.02.2009 N 49 ( v0049500-09 ) "Про окремі питання діяльності банків" такі зміни:
абзаци шостий та сьомий пункту 1 виключити;
пункт 2 виключити.
У зв’язку з цим пункти 3 - 11 уважати відповідно пунктами 2 - 10.
8. Департаменту нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду (Н.В.Іваненко) довести зміст цієї постанови до відома структурних підрозділів центрального апарату, територіальних управлінь Національного банку України і банків для використання в роботі.
9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на виконавчого директора - директора Дирекції з банківського регулювання та нагляду В.В.Пасічника, департаменти безвиїзного банківського нагляду (В.І.Мазепа), інспектування банків (С.В.Фабер), Управління кризового менеджменту (Ю.Д.Петров) і начальників територіальних управлінь Національного банку України.
10. Ця постанова набирає чинності з дати підписання.
Голова В.С.Стельмах
Документ v0328500-09, редакцiя вiд 03.06.2009, чинний

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ Департамент нормативно-методологічного забезпечення банківського регулювання та нагляду
Л И С Т
05.06.2009 N 40-511/3127-10986
Головним управлінням Національного банку України в Автономній Республіці Крим та по м. Києву і Київській області, територіальним управлінням Національного банку України, департаментам та самостійним структурним підрозділам Національного банку України, навчальним закладам Національного банку України, банкам України, Асоціації українських банків, Асоціації "Український кредитно-банківський союз"
Надсилаємо до відома та керівництва в роботі постанову Правління Національного банку України від 03.06.2009 N 328 ( v0328500-09 ) "Про заходи щодо забезпечення погашення кредитів" (далі - Постанова N 328).
Враховуючи, що проведення банками операцій реструктуризації кредитної заборгованості позичальників протягом останнього часу набуває все більшої актуальності, з метою підвищення ефективності запроваджуваних банками програм реструктуризації, забезпечення коректності та прозорості цього процесу, Правління Національного банку України прийняло рішення про необхідність надання банкам відповідних рекомендацій.
Зазначені рекомендації розроблені з урахуванням результатів аналізу найкращої вітчизняної та світової банківської практики щодо проведення реструктуризації кредитної заборгованості та враховують особливості ситуації, яка склалася в Україні.
Під час розробки нових та вдосконалення діючих програм реструктуризації, керівникам банків особливу увагу доцільно приділяти наступним питанням.
1. Рішення щодо проведення банком операції реструктуризації кредитної заборгованості позичальника має прийматися за наявності об’єктивних та беззаперечних доказів того, що позичальник не в змозі забезпечувати виконання умов первинного кредитного договору, та за умови, що її здійснення забезпечить досягнення позитивних наслідків як для позичальника, так і для банку: відновлення регулярності платежів за кредитом (платоспроможності позичальника), забезпечення своєчасного виконання банком зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, збереження клієнтської бази. Необхідно враховувати, що основною метою проведення реструктуризації кредитної заборгованості позичальника є запровадження комплексу заходів (наприклад, продовження строку дії кредитного договору, зменшення відсоткової ставки та/або комісій, зміна графіка платежів, відмова від штрафних санкцій тощо), які мають забезпечити зниження боргового навантаження на позичальника для збереження його платоспроможності.
2. Реструктуризація кредитної заборгованості не повинна слугувати засобом приховування ознак неплатоспроможності позичальників з метою штучного завищення якості кредитних операцій. Під час реструктуризації кредитної заборгованості не можна допускати продовження терміну дії кредитних договорів на значні строки з одночасним перенесенням терміну погашення основного боргу на кінець строку дії кредитного договору.
3. Реструктуризація/зміна валюти зобов’язання має здійснюватися на добровільних засадах як з боку банку, так і з боку позичальника. При цьому, банк має забезпечити рівні права доступу до реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, а також до інформації про умови їх проведення, всіх позичальників.
Під час внесення змін до діючих кредитних договорів зі споживачами, пов’язаних з реструктуризацією/зміною валюти зобов’язання, необхідним є дотримання вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 N 168 ( z0541-07 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.05.2007 за N 541/13808.
4. Бухгалтерський облік операцій реструктуризації/зміни валюти зобов’язання, у результаті здійснення яких відбуваються суттєві зміни умов за фінансовими інструментами, банк має здійснювати відповідно до вимог Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 N 481 ( z0048-08 ).
Враховуючи, що операції реструктуризації кредитної заборгованості, як правило, супроводжуються витратами для банку, з метою недопущення різкого зменшення розміру регулятивного капіталу банків, Постановою N 328 ( v0328500-09 ) банкам надано право поетапно (пропорційно) включати такі витрати під час розрахунку нормативу регулятивного капіталу.
Зважаючи на те, що проведення операції зміни валюти виконання зобов’язання позичальників за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту може спричинити недотримання банками встановленого Національним банком України нормативного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції, Постановою N 328 ( v0328500-09 ) банкам надано право здійснювати поступове приведення фактичного значення ліміту загальної короткої відкритої валютної позиції до нормативного відповідно до розроблених ними індивідуальних графіків.
Одночасно зазначаємо, що успішність запроваджуваних програм реструктуризації в значній мірі залежить від ефективності функціонуючої в банку системи внутрішнього контролю, яка має забезпечувати належний рівень моніторингу за операціями реструктуризації, оцінки їх ефективності, своєчасного виявлення та оцінки ризиків з метою адекватного реагування.
Виконавчий директор - директор Дирекції з банківського регулювання та нагляду В.В.Пасічник
Документ v1098500-09, редакцiя вiд 05.06.2009

ЗГІДНО ПОСТАНОВИ 328 НБУ.Комерційні банки немають права відмовляти Вам у реструктуризації кредитів!!!!!!!!!!!